Pierwsze kute łożyska, pierwsze kute sprężyny i w tamtym czasie okazały się dobrymi nożami. Oparzenia prawie nigdy nie ustępowały, zawsze spalone, czarne i szorstkie dłonie stały się dla mnie normalnością, a moja droga żona również musiała się do tego przyzwyczaić…

Ale niestety nie przynosiło to wystarczających dochodów, aby móc to robić w pełnym wymiarze godzin.

Mój ŚP dziadek zachęcał mnie do robienia noży, był myśliwym, podobnie jak mój ojciec i ja po nich. Wielu myśliwych często opowiada o swoich nożach, co mają, jak tną, krótko mówiąc, lubią się przechwalać.

Pewnego razu mój dziadek nie mógł znaleźć swojego starego noża, więc zaproponowałem, że go dla niego zrobię i wtedy wszystko się zaczęło. Zrobiłem ten nóż z prostych materiałów i użyłem zwykłej stali, którą miałem pod ręką.

Mój dziadek polubił ten nóż i był z niego zadowolony. To był mój pierwszy nóż i odegrał dla mnie niezwykle ważną rolę.

Zacząłem spędzać coraz więcej wolnego czasu w warsztacie.  Z czasem zacząłem wykuwać proste damasceny, co było dla mnie po prostu niesamowite.  Ale nie miałem na to zbyt wiele czasu, tak naprawdę nie rozwijałem tego hobby ze względu na inną pracę, bo nie sądziłem, że stanie się ono moim głównym zajęciem. Stopniowo, w miarę upływu czasu, coraz więcej osób dowiadywało się, że robię noże, liczba zamówień rosła.  Miałem już wiele zamówień z wyprzedzeniem i wszystko zaczęło się powoli rozwijać. 

Na początku proste stale, prymitywne noże, praktyczne w obróbce, potem coraz lepsze stale, odporne na korozję, ale z dużą zawartością węgla i chromu, jakość pracy rosła, zdobywałem doświadczenie. Pierwsze zamówienia zagraniczne. Pierwsze moje noże w USA oraz wielu innych krajach Europy sprzedawano moje noże. Kiedy miałem już dosyć długą kolejkę klientów, byłem zmuszony rzucić stałą dotychczasową pracę i zająć się tym, co lubię najbardziej. Kułem damascen i laminat, ale jednocześnie pracowałem ze stalami proszkowymi i zauważyłem znaczącą różnicę. Klienci chcieli widzieć w swoich nożach przede wszystkim stal proszkową, więc stopniowo zacząłem robić noże tylko z niej. Nadal jednak nie rezygnuję z mojego ulubionego zajęcia, czyli kucia. Staram się tworzyć niezawodne i piękne noże, nie tylko do codziennego użytku. To miłe, gdy trafiają do kolekcji znanych ludzi, 3 lata temu mój nóż został podarowany prezydentowi Bułgarii, Rumenowi Rudevowi. Również znany mistrz, uczestnik “Between a Rock and a Hard Place” zamówił u mnie dwa noże do swojej kolekcji. Moimi klientami jest również wielu wysokich rangą ukraińskich urzędników.  Obecnie rozwijam sprzedaż w USA i Europie.

Mam kilka całkiem dobrych pomysłów, ale nie mogę ich jeszcze realizować, gdyż nie mam na to wystarczająco dużo czasu, ale jest miło, gdy ludzie chcą czekać 8-9 miesięcy na mój produkt. Gdy można zobaczyć ich radość, gdy go otrzymują. Każdy nóż zawiera kawałek czasu z mojego życia i nie ma znaczenia, jaka to kategoria noża, droga, czy tania, do wszystkich przywiązuję się tak samo, ponieważ rodzą się w moim warsztacie – kiedyś starym garażu. 

Перші розковані підшипники, перші ресори, з яких виходили непогані на той час ножі. Опіки з рук майже ніколи не зходили, завжди обпечені , чорні, та загрубівші руки, стали для мене звичним явищем, люба дружина, також змушена була звикнутись з цим…

Але це не приносило достатнього заробітку, щоб повністтю зайнятись цією справою. 

До виготовлення ножів, мене спонукав мій покійний дідусь, він був мисливцем, як і я з батьком після нього і багато мисливців часто розказують про свої ножі , які вони у них, як вони ріжуть, одним словом, люблять хвалитись. 

Якось дідусь не міг знайти свій старий ніж і я запропонував зробити, з цього моменту усе почалось. Я виготовив цей ніж з простих матеріалів і поставив звичайну сталь, яка була під рукою. 

Ніж сподобався дідусеві і він був ним задоволений. Це був мій перший ніж, який відіграв надзвичайно важливу роль для мене. 

Я все більше вільного часу став проводити в майстерні. З часом я почав кувати простий дамаск, це було для мене просто неймовірно. Але у мене було мало часу на це, я не дуже розвивав це хобі через роботу, тому що я не думав, що це стане моїм основним занняттям. Поступово, час ішов і усе більше і більше людей дізналися, що я виготовляю ножі, і кількість замовлень зростала. У мене вже було багато замовлень наперед і все починалося повільно. 

Спочатку прості сталі, примітивні ножі, практичні в роботі, потім кращі корозійностійкі сталі, з високим вмістом вуглецю і хрому, якість роботи зросла, я наберався досвіду. перші іноземні замовлення, перші в США і у багато інших європейських країнах продавались мої ножі. Коли у мене уже була досить велика черга, тож я змушений був залишити звичайну роботу і зайнятись повністтю своєю улюбленою справою. Я кував дамаск, ламінат, але паралельно працював з порошковими сталями і бачив суттєву різницю . Замовники хотіли бачити на своїх ножах, в основному, порошкові сталі, тож я поступово почав виготовляти ножі лише з неї. Але незалишаючи свого улюбленого занняття, кування і до тепер. Я стараюсь виготовляти , надійні і гарні ножі, для повсякденного, іне лише повсякденного використання. Приємно коли вони опиняються у колекціях відомих людей, 3 роки тому, мій ніж подарували президенту Болгарії, Румену Рудєву. Також відомі мастри , учасник “між молотом та наковальнею” замовив у мене два ножі для своєї колекції. Багато з високопосадовсців України, також є моїми клієнтами. На даний час, я розвиваю продажі у США, та Європі.

Я маю досить не погані ідеї, але покишо ніяк не можу їх реалізувати, брак часу , але це приємно, коли люди чекають твій виріб 8-9 місяців. І ти ловиш їх погляд радості , коли вони його отримують. У кожному ножі , залишається частинка мого часу з життя і немає різниці , яка категорія ножа, дорога, чи дешева, я до усіх одинаково прив’язуюсь, бо народжуються вони у мене в майстерні, колись старому гаражі.